дзвонар


дзвонар
-наря, ч. Пр.
[1.] Той, що робить дзвони.
[2.] Той, що дзвонить в церкві у церковні дзвони.

Словник Лемківскої Говірки. . 2001.

Смотреть что такое "дзвонар" в других словарях:

  • дзвонар — я/, ч. 1) Служитель, який дзвонить у церковні дзвони. 2) перен., зневажл. Той, хто без потреби багато говорить; базіка, плетун …   Український тлумачний словник

  • дзвонарів — ре/ва, ре/ве. Належний дзвонареві …   Український тлумачний словник

  • дзвонар — Церковнослужитель, обов язком якого є здійснювати дзвоніння під час богослужінь та доглядати церковні дзвони …   Словник церковно-обрядової термінології

  • дзвонар — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • дзвонарівна — и, ж. Дочка дзвонаря …   Український тлумачний словник

  • церківник — а/, ч., зах. Дзвонар і пономар заразом …   Український тлумачний словник

  • базіка — зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), базікало, брязкало, патякало, талатай(ко), талалай(ко), торохкало, торохтій, просторіка, шарманка, балакун, балагур, белькотун, баляндрасник, пустомеля, пустомолот, пустобрех, дурноляп …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.