- дзвонар
- -наря, ч. Пр.[1.] Той, що робить дзвони.[2.] Той, що дзвонить в церкві у церковні дзвони.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
дзвонар
Смотреть что такое "дзвонар" в других словарях:
дзвонар — я/, ч. 1) Служитель, який дзвонить у церковні дзвони. 2) перен., зневажл. Той, хто без потреби багато говорить; базіка, плетун … Український тлумачний словник
дзвонарів — ре/ва, ре/ве. Належний дзвонареві … Український тлумачний словник
дзвонар — Церковнослужитель, обов язком якого є здійснювати дзвоніння під час богослужінь та доглядати церковні дзвони … Словник церковно-обрядової термінології
дзвонар — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
дзвонарівна — и, ж. Дочка дзвонаря … Український тлумачний словник
церківник — а/, ч., зах. Дзвонар і пономар заразом … Український тлумачний словник
базіка — зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), базікало, брязкало, патякало, талатай(ко), талалай(ко), торохкало, торохтій, просторіка, шарманка, балакун, балагур, белькотун, баляндрасник, пустомеля, пустомолот, пустобрех, дурноляп … Словник синонімів української мови
